Знаменитий російський історик, письменник, публіцист Микола Михайлович Карамзін народився 1 (12) грудня 1766 Р. у М. Симбірську. Дитячі роки провів у садибі батька, среднепоместного симбірського дворянина. У 14 років почав вчитися в Московському приватному пансіоні професора І. М. Шадена, паралельно відвідуючи заняття в університеті. Рекомендуемо почитати биография Карамзина Николая
У 1784 Р. Карамзін став співробітником журналу “Дитяче читання”, редактором якого був н. І. Новіков. У травні 1789 р. Микола Михайлович виїхав за кордон і до вересня 1790 р. подорожував по Європі, відвідавши Німеччину, Швейцарію, Францію і Англію. Повернувшись до Москви, Карамзін став видавати «Московський Журнал» (1791-1792), де публікувалися написані ним «Листи російського мандрівника». У 1802-1803 рр. Н. М. Карамзін видавав літературно-політичний журнал «Вісник Європи», в якому поряд зі статтями з літератури і мистецтва широко освітлювалися питання зовнішньої і внутрішньої політики Росії, історія і політичне життя зарубіжних країн.
31 жовтня (12 листопада) 1803 р. іменним імператорським указом Олександра I Микола Михайлович Карамзін був призначений історіографом «для написання повної Історії Вітчизни», і з цією метою йому був виділений «щорічний пансіон» в розмірі 2 тис. руб. Ця посада давала право Карамзіним «читати зберігаються в монастирях, так і в інших бібліотеках, від святійшого Синоду залежних, стародавні рукописи, до російських старожитностей стосуються». З цього часу і до кінця днів Микола Михайлович працював над головною працею свого життя — «Історією держави Російського». З 1816 р. по 1824 р. у Петербурзі були видані перші 11 томів твори. Книги мали величезний успіх і сприяли підвищенню інтересу до вітчизняної історії в різних шарах російського суспільства. Високу оцінку праці дав Олександр I. Імператор наказав розіслати «Історію» по міністерствах і посольствах, зазначивши в супровідному листі, що державні мужі та дипломати зобов’язані знати свою національну історію.
Всю історію Росії Карамзін пов’язував з самодержавством. Він розглядав самодержавство як державну форму, що розвивається від повного самовладдя царя до освіченої монархії. За словами В. О. Ключевського, Карамзін стояв на одному положенні: «Росія насамперед, повинна бути великою, сильною і грозною в Європі, і тільки самодержавство може зробити її таковою». Історична концепція Карамзіна стала офіційною, підтримується державною владою, але піддавалася критиці з боку ряду істориків і громадських діячів.
Карамзін помер у Петербурзі в 1826 р., не встигнувши закінчити дванадцятий том «Історії держави Російського», присвячений опису подій «смутного часу».
