Екс-президент Дональд Трамп помилував колишнього президента Гондурасу Хуана Орландо Ернандеса, який відбував 45-річний термін ув’язнення за торгівлю наркотиками та зброєю. Викриття у вівторок викликає серйозні питання щодо використання прихильності президента та підкреслює непослідовність зовнішньої політики США.
Справа Ернандеса
Минулого року федеральний суд Нью-Йорка визнав Ернандеса винним у зловживанні своїми президентськими повноваженнями для сприяння імпорту понад 400 тонн кокаїну до Сполучених Штатів. Прокурори також представили докази того, що він брав хабарі від наркобаронів, зокрема Хоакіна «Ель Чапо» Гусмана. Помилування було надано після того, як Ернандес надіслав Трампу листа зі стверджуючими про «політичні переслідування» з боку адміністрації Байдена.
Чому це важливо: подвійні стандарти в політиці США
Помилування особливо помітне з огляду на жорстку позицію адміністрації Трампа щодо Венесуели, яку вона часто називає «наркодержавою». Після критики керівництва Венесуели за ймовірну торгівлю наркотиками Трамп тепер звільнив засудженого високопоставленого злочинця з Гондурасу. Ця невідповідність підриває довіру США до правоохоронних органів щодо наркотиків і свідчить про вибіркове застосування політики.
Помилування Трампа: модель скандальних рішень
Ернандес не єдина суперечлива людина, яку помилував Трамп. У його список прихильностей входять засуджені шахраї, корумповані політики, засновник онлайн-платформи з торгівлі наркотиками та численні учасники нападу на Капітолій 6 січня. Помилування Чанпена Чжао, засновника криптовалютної біржі Binance, також викликало питання про потенційний конфлікт інтересів, враховуючи ділові зв’язки родини Трампа з компанією.
Загальний контекст
Президентське помилування є законним інструментом, але його використання може бути дуже політизованим. Практика Трампа показує його готовність використовувати цю владу у спосіб, який суперечить традиційним нормам. Помилування Ернандеса не тільки викликає етичні занепокоєння, але й підкреслює потенціал зловживань у системі помилування.
Це помилування підкреслює тривожну тенденцію: вибіркове відправлення правосуддя, засноване на політичній прихильності, а не на правових принципах.
Це рішення навряд чи буде поодиноким і, швидше за все, спровокує подальші дебати про межі та відповідальність президентської влади.
