Природа сучасних бойових дій швидко змінюється: на зміну традиційним доктринам минулих десятиліть приходить високотехнологічна модель ведення війни на виснаження. Останні події в конфлікті з Іраном дають протверезне уявлення про цю еволюцію, показуючи, що поле бою стає все більш автоматизованим, стрімким і, що важливо, все більше визначається економічним дисбалансом.
Зрушення в динаміці бойових дій
Поточний конфлікт з Іраном є значним відходом від того військового досвіду, який США отримали в Афганістані або на інших ділянках Близького Сходу. Якщо попередні конфлікти найчастіше фокусувалися на боротьбі з повстанцями та окупації територій, то війна з Іраном відображає тактичні реалії, що спостерігаються у російсько-українському протистоянні.
Ключові характеристики цієї нової ери ведення війни включають:
– Поширення дешевих дронів: широке використання недорогих безпілотників-камікадзе для ураження цілей.
– Передові засоби спостереження: стрімкий прогрес у сфері цілевказівки та отримання розвідданих у часі.
– Розширення меж поля бою: бойові дії більше обмежуються традиційними військовими об’єктами, а виходять далеко межі.
– Висока витрата боєприпасів: колосальний та безперервний попит на різні види боєприпасів.
Готовність та цінність превентивних інвестицій
Здатність збройних сил США брати участь у цьому конфлікті невипадкова. Роки вивчення війни в Україні призвели до усвідомлених стратегічних зрушень, включаючи інвестиції в автономні системи, технології протидії дронам та штучний інтелект.
Поставляючи системи ППО Україні та розширюючи спільне оборонне провадження з союзниками, США фактично провели «стрес-тест» своїх можливостей. Ці зусилля допомогли захистити повітряний простір арабських партнерів у Перській затоці від іранських ракет та безпілотників, довівши, що фундамент, закладений у попередні роки, вже проходить перевірку на міцність.
Економічний виклик: дисбаланс вартості перехоплення
Незважаючи на підготовку, конфлікт виявив критичну вразливість у сучасній оборонній стратегії: співвідношення вартості атаки та вартості захисту.
Наразі спостерігається небезпечний розрив між вартістю нападу та вартістю оборони. Іран та його проксі-сили розгортають тисячі дешевих дронів для ударів по американських об’єктах та регіональних партнерах. У відповідь військові змушені використати сучасні засоби перехоплення для нейтралізації цих загроз.
Проблема полягає в тому, що ці високотехнологічні засоби перехоплення коштують незрівнянно дорожче за дрони, які вони повинні знищувати, а їх виробництво набагато складніше і займає більше часу.
Цей дисбаланс створює кризу стійкості. Якщо військові змушені витрачати мільйони доларів на перехоплення зброї, яка коштує лише кілька тисяч, економічна математика війни стає неприйнятною за умов довгострокового конфлікту.
Рух вперед
Конфлікт з Іраном є підтвердженням концепції нового типу війни, але він є і попередженням. Щоб зберегти стратегічну перевагу, військове відомство має перейти до більш доступних та комплексних способів протидії загрозам безпілотників.
Центральним завданням майбутньої оборонної політики стане подолання розриву між високотехнологічними можливостями та економічною доцільністю. Необхідно гарантувати, що вартість оборони не стане тягарем у війні на виснаження.
