Чим небезпечні ракети малої і середньої дальності і чи варто боятися початку холодної війни 2.0?

3

2 лютого 2019 року пролунав тривожний дзвінок для всього цивілізованого світу – уряд США ухвалив рішення призупинити свою участь у договорі про ліквідацію ракет середньої і малої дальності (ДРСМД), звинувачуючи Росії в неодноразові порушення домовленостей. Влада РФ не залишилися «боржників» і 4 березня Володимир Путін, керуючись політикою дзеркальних заходів, підписав постанову про вихід Росії з ДРСМД. Але перш ніж бити тривогу, ми постараємося з’ясувати, навіщо ядерним державам нарощувати кількість ракет малої і середньої дальності, чим вони відрізняються від континентальних і варто побоюватися наслідків відмови США і РФ щодо виконання постанов ДРСМД.

Особливості ракет малої і середньої дальності

До початку 70-х років XX століття політика ядерного стримування, якщо не виправдовувала дії верховних головнокомандуючих наддержав, то хоча б була проста як двічі два. Міжконтинентальні ракети могли вразити будь-ділянка суші протиборчого держави, але з-за тривалого подлетного часу і легкості детектування ракет ПРО системами існувала небезпека, що противник міг приступити до контрзаходів і запустити у відповідь серію ядерних боєголовок. Таким чином, кожен учасник війни розумів, що удар по ворожому державі був рівноцінний знищення власної вітчизни.

Все змінилося в середині 1970-х років з розвитком зброї нового покоління ракет з інфрачервоним і лазерним наведенням, здатних здійснювати удари по цілях з точністю до 30 метрів. Експерти заговорили про новий тип війни, коли немає необхідності наносити масивні атаки по противникам, достатньо лише «обезголовити» країну, завдавши точковий удар по офісу головнокомандувача і стратегічно важливим цілям, таким як системи ПРО на кордонах держав. Саме «обезглавливающий удар» став основою нового концепту воєнної політики США, що, зрозуміло, позначилося на подальших рішеннях СРСР.

Повертаючись до ракет малої (до 500 км) і середньої дальності (до 5000 км) варто зауважити, що на відміну від континентальних вони мають на порядок менший проміжок подлетного часу і в зв’язці з точковим наведенням дозволяють нанести удар ще до моменту їх виявлення ворожою державою. Балістичні і крилаті ракети виявилися ідеальною зброєю, тому немає нічого дивного, що влада США і СРСР почали синхронно нарощувати кількість установок ракет середньої і малої дальності.

Першими відзначилися США в 1974, встановили в країнах Західної Європи модифікований комплекс ракет середньої дальності. Маневр не залишився непоміченим і вже в 1977 році після вступу Д. Ф. Устинова на пост міністра оборони СРСР, радянська держава на кордонах із західною Європою розмістило понад 300 ракетних комплексів середньої дальності РСД-10, прозваних «Піонерами». Тотальне домінування СРСР в межах Європи викликало значне побоювання з боку США, що вилилося в установку 572 ракет «Першинг-2», здатних протягом 6-8 хвилин знищити всі радянські установки.

Чем опасны ракеты малой и средней дальности и стоит ли бояться начала холодной войны 2.0?

Ескалація конфлікту не була на руку США з Росією, так і країнам Європи, тому вже в 1980-х почалися перші переговори на двосторонньому роззброєння. Як сказати, двосторонній, чинний президент США Рональд Рейган запропонував «нульовий варіант», зобов’язальний СРСР відвести всі РСД-10, але не враховує ракетні комплекси США на території Франції і Великобританії. Відлига почалася тільки з приходом Горбачова, який ймовірно відчувши майбутній крах Радянського Союзу, пішов на ряд компромісів, що призвело в 1987 році до підписання договору про повне знищення РСМД на території США, Європи і СРСР.

Скільки ракет середньої і малої дальності ліквідували насправді?

Як не дивно, але всі ракети, в цьому не може бути сумнівів. Угоди, прийняті в ДРСМД, зобов’язували сторони проводити роззброєння під пильним наглядом закордонних інспекторів, тому в інтересах США і СРСР було провести максимально прискіпливий огляд і дотримати суворий контроль виконання всіх пунктів договору. Як підсумок – у червні 1991 року завершився процес ліквідації ракет і пускових установок типу «Піонер», «Першинг-2», «Ока» та OTP «Lance-2», запускають нейтронні боєголовки. На найближчі десять років встановився паритет у військовій політиці і двостороннє перемир’я між США і Росією.

Чем опасны ракеты малой и средней дальности и стоит ли бояться начала холодной войны 2.0?

Взаємні звинувачення і справжні причини виходу з ДРСМД

Першою людиною, заговорившим привселюдно про необхідність Росії розірвати договір про ракети середньої і малої дальності був Володимир Путін у червні 2000-го рік у відповідь на бажання Джорджа Буша молодшого вийти з договору про обмеження систем ПРО. Наступним осередком напруги між країнами стало розгортання з боку Росії в 2007 році ракетних комплексів класу «Іскандер», але за словами міністерства оборони РФ, вони не порушували домовленостей, так як оснащуються ракетами з дальністю нижче 500 кілометрів.

Подібна історія повторилася в 2017 році, коли видання New York Times повідомило про встановлення на території Росії комплексів «Іскандер-К», збройних крилатою ракетою середньої дальності. Російська влада знову послалися на той факт, що діапазон удару ракет не перевищує 500 кілометрів, але комплекси «Іскандер-К» при необхідності можуть бути оснащені ракетами із збільшеною дальністю, що повністю суперечить постановам ДРСМД. Як випливає з домовленостей, США і Росія не мають права виробляти ракети з дальністю ураження понад 500 кілометрів навіть при тій умові, що вони ніколи не випробовувалися на тестових полігонах.

Від уряду США відповідних заходів довго чекати не довелося і вже у 2016 році на території Румунії розвернувся низку ракетних комплексів Mark-41. Крім прямого позиціонування в якості протиракетних комплексів, вони можуть оснащуватися крилатими ракетами середньої дальності «Томогавк». Тут ми бачимо пряме порушення умов ДРСМД і сприятливий грунт для зростання стурбованості з боку Міністерства оборони Росії. Як і у випадку з «Іскандер-К», заздалегідь практично неможливо визначити, який тип ракет встановлений на Mark-41.

Так які реальні причини повноцінного виходу США з договору про ракети малої і середньої дальності? Виходячи зі слів політолога Університету штату Теннессі Андрія Коробкова, дії західних країн обумовлені не захистом або можливою агресією до Росії, а передусім як стримуючої сили, спрямованої на ракетні комплекси Китаю. Прийнятий у 1987 році договір враховував тільки лідируючі сторони холодної війни ХХ століття – Росія і США. Той же Китай, який веде відособлену політику і не обмежений рамками договору, успішно нарощує військовий потенціал і за оцінками експертів має на озброєнні понад 1000 ракет. Тому немає нічого дивного, якщо Трамп, особливо враховуючи його різко негативні висловлювання в бік КНР, вийшов з ДРСМД, переслідуючи цілі наздогнати в гонці озброєнь Китай.

Чем опасны ракеты малой и средней дальности и стоит ли бояться начала холодной войны 2.0?

Схожі мотиви звучали і з вуст російський політиків. Хоч на офіційному рівні Росія не заявляє про можливу загрозу з боку Китаю, але в 2014 році Володимир Путін висловив побоювання, що політику стримування переслідують тільки США і РФ. У першій половині 2000-х чинний міністр оборони Росії Сергій Іванов висловився у схожому ключі і назвав ДРСМД «реліктом ” холодної війни», посилаючись на наявність ракет малої і середньої дальності у країн, що не входять у договір. Слова політика не позбавлені здорового глузду, адже Індія, Пакистан, Іран та Ізраїль мають на озброєнні ракети середньої дальності, здатні вразити будь-які цілі на території Росії.

Холодна війна 2.0: чи варто боятися наслідків виходу США і Росії з ДРСМД?

Зрозуміло, зростаюча напруженість між наддержавами і брязкання політиків запасом боєголовок зі зрозумілих причин лякає цивілізований світ, не бажаючих топтати під власними ногами ядерний попіл. Але ми не очікуємо, що в найближчі роки почнеться повторення сценарію холодної війни. В першу чергу виходячи з фінансових міркувань. Нарощування ракетного потенціалу вимагає від країн колосальних вкладень коштів і це в умовах, коли спостерігається зниження військових витрат.

У випадку з Америкою Трамп по клацанню пальців не зможе отримати грошові ресурси на розробку і виробництво ракетних комплексів, останнє слово завжди залишається за Конгресом. У випадку з Росією ситуація ще більш складна: ні для кого, сподіваємося, не секрет, що економічна ситуація в РФ в останні роки залишає бажати кращого, тому уряд навряд чи здатне без відчутних для себе наслідків багаторазово підвищити бюджету на військові витрати.

Джерело: http://htc-android.com.ua/